понеділок, 21 грудня 2015 р.

Інструменти та пристрої


Описание: http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/02/Carving_tools_2.jpg/350px-Carving_tools_2.jpg
Описание: http://bits.wikimedia.org/skins-1.17/common/images/magnify-clip.png
Набір ручного інструменту для різьблення: 3 стамески риб'ячі хвости, V-подібна стамеска, 4 прямі стамески, 3 стамески-ложки та різьбярський молоток-киянка
Для виконання гуцульського різьблення застосовують близько 50 видів стамесок різного призначення, з них 8-10 — найуживаніші. Кожен мотив різьби виконується спеціальним видом стамесок.
"Рівчак" — має рівну горизонтальну фаску шириною 1, 3, 5, 8, 10, 25 мм. Використовується для вирізування квадратів, трикутників, прорізування неглибоких ліній.
"Листівник" — у розрізі фаски має заокруглений профіль шириною від 3 до 25 мм, ним вирізують "колоски", "листочки", "косички".
"Скосок" — для тригранно-виїмчастого різьблення.
"Лопатка" — має скіс фаски від центра до боків, нею виконують мотиви "зубці", окремі елементи "сонечка".
"Футчик" — для виконання елементів і мотивів орнаменту першої групи.
"Підківкою" — вирізують напівкруглі жолобчастоподібні елементи орнаменту.
"Вибиросчик" — потрібний для підбирання та чищення.
"Очкарик" — витискує у різьбленні кружечки — "очка".
"Гребінчик" — має насічки, використовується для карбування фону.
"Цюкавка" — призначена для такої ж мети.
"Друлівник" — саморобний дриль.
"Паскарики" — пристрій для нанесення паралельних ліній, смужок певної ширини.
"Клюкарка" — для вирізування канавок, які потім інкрустують обробляючи прямокутну чи квадратну поверхню, загнуту частину в 3-5 зубчиків.
"Ямничок" — для витискування ритмічних поглиблень від коліщати з зубцями.
"Втискач" — для наколів і втискування елементів інкрустації.
Різьбярські ножі
Різьбярський ніж використовується для заокруглення кутика дерев'яного бруска
V-інструмент, який використовується для деяких ліній та вирізування V-подібної форми канавки
Інструменти майстри виготовляють самі. Із допоміжних інструментів потрібні різні напильники, свердла, плоскогубці, кусачки, молоточки.
Для виконання інкрустації користуються інструментами. Майстри зберігають інструменти в художньо-оздоблених підставках.

Технологія різьблення



Для виконання гуцульського різьблення робоче місце — верстак або стіл, де зберігається інструмент, пристрої, добре освітлене природно або штучно. Для гуцульського різьблення та інкрустацій використовують переважно тверді породи дерев — груша, бук, клен. Виготовляють вироби столярним або токарним способом. Столярні вироби мають мідні з'єднання прямим відкритим шипом, на відкритий "ластівчин хвіст" і додаткові скріплення. Вироби вирівнюють, шліфують, інколи лакують, полірують, якщо різьблення будуть виконуватись після оформлення. Наносять орнамент за допомогою циркуля, кутника, малки, ярунка, рейсмуса. Більшість майстрів намагається робити закінчений ескіз малюнка на папері, а потім на виробі викреслюють його шилом, циркулем.
Елементи та мотиви орнаменту:
В орнаментиці використовуються стародавні солярні знаки "сонечко", "зірочки"; характерні для розпису писанок; мотиви природних рослинних форм: "дерева", "колоски" — мотиви неживих предметів. Залежно від характеру різьблення елементи та складні з них мотиви можна поділити на чотири групи, які виконуються:
1) гравіруванням або контурним різьбленням: лінії, "сходинки", "кривульки", "січені зубці", "кільчасте письмо";
2) плоским тригранно-виїмчастим різьбленням і заглибленням, основними мотивами орнаменту, як "зірочка", "сливки", "кривульки";
3) нігтеподібним різьбленням: "жолобки", "копитця", "заячі вушка", "гадючки";
4) колом з'єднаним із квадратом або прямокутником і колом, складених з окремих елементів орнаменту: "ружа", "косиця", "кочело", "сонечко".
Для тієї, чи іншої форми прикрашення виробу потрібно підібрати відповідну їй групу мотивів. Для круглих форм основними мотивами композиції вибирають четверту групу. Для прямокутних і квадратних форм більше підходять мотиви орнаменту другої групи. Мотиви першої і третьої груп використовують як допоміжні у декоративних поверхнях.
Центральна частина композиції виконується крупнішими мотивами орнаменту. На плоских полях мотиви розміщують переважно симетрично, а круглих — ритмічно. Композиція — індивідуальна творчість, у якій кожний проявляє себе в своє розуміння завдань, фантазію і культуру.
    Плосковиїмчасте різьблення
   Плоско виїмчасте різьблення характеризується тим, що його фоном є плоска поверхня виробу, який прикрашається або заготовки, рисунок створюють різної форми заглиблення. Найнижчі точки рельєфу розташовані нижче рівня поверхн,і яка прикрашається, а верхні точки знаходяться на її рівні. В залежності від форми виїмок і характеру рисунка плоско- виїмчасте різьблення може бути геометричним або контурним.
   Геометричне різьблення – один із самих давніх видів різьблення по дереву. Воно виконується у вигляді двох –, трьох -, чотирьохграних виїмок, які створюють на поверхні узор з геометричних фігур – трикутників, квадратів, окружностей.
   В давні часи кожна геометрична фігура і різноманітні поєднання мали своє символічне значення. Так, розетка з проміннями є символом сонця. Йшли століття, розвивалися поняття про красу, геометричні елементи складалися орнаментом. Із найпростіших виїмок, які виконувались одним інструментом (косячком), майстри - різьбярі навчились створювати багаті узори, які застосовували для оздоблення предметів домашнього ужитку.
   Пізніше з розвитком техніки різьблення і появи нових інструментів, в геометричному різьбленні з’явилось скобчасте різьблення, яке виконується напівкруглими стамесками, вони збагатили композиції орнаментом.  
   Геометричне різьблення вигідно відрізняється від інших видів різьблення великим різноманіттям прийомів художнього оформлення деревної поверхні. В той же час це різьблення не складне у виконанні і не потребує в порівнянні з рельєфним спеціальних знань, теорій, рисунку, складного набору інструментів. Його перевага також - невелика глибина різного рисунка, яка не порушує композицію самого виробу.
  Контурне різьблення
   Контурне різьблення характерне неглибокими тонкими, двогранними виїмками, які проходять по всьому контуру рисунка. На відміну від геометричного в контурному різьбленні використовують головним чином образотворчі мотиви: листки, квіти, фігурки тварин, птахів. Зображення яке виконане контурним різьбленням, подібне на гравірований рисунок, лінії його різкі, жорсткі, гра зі світлом майже відсутня. Контурне різьблення використовують частіше в поєднанні з іншими видами різьблення – геометричним, плоско - рельєфним, а також розписом. Інколи різьблення використовують для виконання на дереві декоративного панно.
   При виконанні контурного різьблення використовують не тільки ніж косячок, але і різні стамески. Техніка контурного різьблення вимагає від виконавця великої уваги, вільного володіння інструментом і високого художнього смаку.

Плоскорельєфне різьблення
  
 
Плоскорельєфне різьблення має декілька різновидів: різьблення з заокругленими формами; різьблення з подушковим фоном; різьблення з підібраним фоном(вибраним) загальними прикметами для них є невисокий умовний рельєф який розміщений в одній плоскості на рівній поверхні, що прикрашається. Плоскорельєфне різьблення є ніби перехідним видом від контурного до рельєфного.
   Заокруглене різьблення, так як і контурне, виконують у вигляді двухграних виїмок по контуру рисунка, але виїмки ріжуть більш глибокими, а її грані заокруглюють. Як правило, зі сторони форм орнаменту виїмки ріжуть і заокруглюють крутіше, а зі сторони фону більш полого.
   В деяких випадках фон заокруглюють так, що він ніде не залишається плоским. Такий фон називають подушковим, а різьблення – закругленим подушковим фоном. По техніці виконання, зовнішнім виглядом і призначені це різьблення мало чим відрізняється від звичайного заокругленого різьблення.
   Плоскорельєфне різьблення з вибраним фоном виконують так само , як і звичайне заокруглене. Форма орнаменту залишаються плоскими, а краї форм круто заокруглюють. Фон в цьому різьблені вибирають на невелику глибину. Орнамент ніби лежить на рівній плоскості. Гра зі світлом тут дещо багатша ніж заокругленому різьблені, але також невелика тому прорізне різьблені виконують в основному на дрібних предметах, і обробляють поліруванням.
   В розвитку плоскорельєфне різьблення велику роль зіграла так звана (абрамцево – кудринське різьблення), яка виникла в кінці XIX ст. в підмосковному маєтку Абрамцево, де була організована майстерня різьблення по дереву. Багато майстрів ,які працювали і навчались в Абрамцево, жили в сусіднім селі Кудрино, тому різьблення отримало назву абрамцево – кудринське.
 Рельєфне різьблення
   Рельєфне різьблення виконують шляхом підрізки плоского орнаменту, залишеного на заглибленому фоні, і пророблення форм на поверхні цього орнаменту. Рельєфне різьблення майже не має плоскої поверхні. Форми орнаменту виявляються рельєфом різної висоти.
   Розрізняють барельєфне різьблення – різьблення з низьким рельєфом і горельєфним різьбленням – з більш високим рельєфом, який яскравіше виражений і має багатшу гру зі світлом.
   Рельєфне різьблення відрізняється більшою виразністю і декоративністю. В  минулому його широко застосовували для прикрашення інтер’єрів – стінних панелей, фільонки дверей, а також меблів. В сьогодення рельєфне різьблення використовують для оздоблення інтер’єрів. Рельєфне різьблення застосовують і при виготовлені сучасних художніх меблів: на спинках стільців, меблях у вигляді накладних декоративних елементів.   
 Прорізне різьблення
 
   Прорізним називається різьблення у якому фон видалений. Прорізне різьблення може виконуватись як в техніці плоско рельєфного різьблення ( з плоским орнаментом ), так і в техніці рельєфного різьблення. Плоске прорізне різьблення не рідко застосовувалось для прикрашення старовинних меблів.
 
  Фон в прорізному різьбленні видаляють лобзиком. Так як ця операція може бути механізована, пропилене різьблення знаходить застосування при серійному виготовлені меблів.
 
  Прорізне різьблення з рельєфним орнаментом називають ажурним. Таке різьблення широко застосовувалось для прикрашення меблів стилю бароко і рококо в кінці 17-18 ст. Виконання такого різьблення вимагає високої майстерності.
 
   Інколи прорізне різьблення приклеюють до дерев’яної основи. В цьому випадку його називають накладним або наклеєним.
 

Сучасна різьба


Різьблення по дереву й до наших днів залишається одним з національних видів прикладного мистецтва народів нашої країни.
Не всяка деревина гарна для різьблення. Найкраще підходить деревина липикленавільхигоріха,букагрушіберезидуба. Перевага віддається липі, її деревина піддається всім видам різьблення. Грузла, однорідна за структурою волокон, м'яка, вона однаково добре ріжеться уздовж і поперек волокон, піддається обробці практично будь-яким способом. Традиційно для росіян матеріалом для різьблення є й береза — з деревиною однорідного білого кольору, досить твердої й пружної. Для різьблення з великим малюнком гарна деревина дуба.
Описание: http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/88/Walnussholz.JPG/200px-Walnussholz.JPG
Описание: http://bits.wikimedia.org/skins-1.17/common/images/magnify-clip.png
Горіхове дерево
Розрізняють такі основні види різьблення по дереву: плоска, ажурна, рельєфна й скульптурна.
Чіткої класифікації немає, оскільки в одному і тому ж виробі можуть поєднуватися різні види різьблення.
Умовно можна виділити три основні типи:
  1. Наскрізна (ажурна) різьба (сюди відноситься пропилювання і прорізна різьба).
  2. Глуха різьба (всі підвиди рельєфної і плоскої різьби).
  3. Скульптурна різьба.
Будинкова різьба (є окремим напрямком, оскільки може поєднувати в собі всі три перерахованих вище типу).
Умовна класифікація видів різьблення виглядає наступним чином:
Наскрізна різьба
Наскрізна (ажурна) різьба — підрозділяється на власне наскрізну і накладну, має два підвиди: Прорізне різьблення (наскрізні ділянки прорізаються стамесками та різцями) і пропильне різьблення (фактично те ж саме, але такі ділянки випилюються пилкою або лобзиком). Наскрізне різьблення характерне для лиштв, карнизів, балконних огороджень.
Глуха різьба
При глухому різьбленню (англ. Chip carving) на поверхні виробу утворюються невеликі поглиблення, що становлять геометричний малюнок з різних трикутників, квадратів, багатогранників, ліній. Це так зване геометричне, або клинове різьблення, — малюнок його відрізняється різкими переходами від світла до тіні.
Плоске різьблення
Описание: http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/a0/ChipCarving.JPG/260px-ChipCarving.JPG
Описание: http://bits.wikimedia.org/skins-1.17/common/images/magnify-clip.png
Плоске різьблення
Одним з найдавніших способів оздоблення дерев'яних виробів вважається плоске різьблення, що виконувалося найпростішими інструментами — сокирою чи ножем. На Гуцульщині його називають: "сухим" або "чистим". Елементами такого різьблення є прості геометричні фігури, утворені поєднанням горизонтальних, вертикальних та скісних (під кутом 45-600) ліній. У неглибокі лінії — заглиблення іноді втирають вугільний пил або сажу з льняною олією, що надає рисунку графічної виразності, чіткості, наближаючи його до гравюри. Такий прийом оздоблення можна побачити на старих гуцульських скринях та столах.
В основ його — давній вид "чистого" плоского різьблення, так зване "кільчасте письмо".
Неглибокі, тоненькі лінії, що утворюють діагональну або прямокутну дрібну, легеньку сітку на поверхні деревини, дають коли уявлення про такі найдавніші орнаментальні мотиви, як "січені зубці", "зубці з головами", "головкате", "огірочки", "бесаги", "кривулька", "медівники", "бані", "п’явки", "душ" та ін.
У деяких елементах ("січені зубці", "огірочок" та ін.) основною рисунка є "ільчасте письмо", але в більшості орнаментів "ільчасте письмо" використовується як фон, на якому лінії сітки паралельні лініям малюнка. "Кільчасте письмо" органічно співіснує з основним рисунком і можна сказати, що воно створює орнаментальний мотив, підкреслює його особливості.
Особливо багате декоративне оформлення можна отримати від поєднання плоского різьблення з тригранно-виїмчастим. Геометричний орнамент тут складається з трикутників, ромбів, квадратів тощо. У деревині вибирають пірамідальні скибочки, і тому орнамент виходить заглибленим з похилими стіночками. У криволінійно окреслених елементах орнаменту деревину вибирають похило з двох боків так, щоб найбільше заглиблення було в центрі елемента, наприклад, у кожній пелюстці розетки, квітки, косиці тощо. Різноманітне поєднання простих елементів і водночас чітких геометричних, дає можливість створювати нові й нові варіанти композицій орнаменту.
На Гуцульщині здавна із різноманітних геометричних елементів створилися усталені орнаментальні мотиви. До найдавніших належать ті, що складаються з форм прямокутника, квадрата, трикутника, вони називаються: "журавлі", "зубчики", "моршінка", "кривулька", "зубчики", "завиваник", "ширинка", "копанці", "крижики", "глибока різьба", "сікачці", "очкате", "віконця". Основна частина цих орнаментальних мотивів має стрічкову композиційну дубову, їх вживання для оздоблення країв виробів, щоб підкреслити центр композиції.
До іншої групи можна віднести орнаментальні мотиви, що утворюються за допомогою півкола еліпса, а саме: "гадючки", "дужки", "копитця", "плайи", "жолобки", "парканець", "ряска-сльози". Окрему групу становлять мотиви, які мають у своїй основі коло, поєднане з квадратом або прямокутником, як –от: "соняшник", "сонечко", "віночки", "пацьорки", "калачики", "зорки", "кучері", "ружа", "грибки". Ці найскладніші мотиви вживають для створення центральної частини композиції.
Щоб виконувати складні орнаментальні композиції, спочатку потрібно засвоїти деякі прийоми геометричного різьблення. Тримаючи різак у правій руці, виконують вправу: ріжуть окремі лінії уздовж й упоперек шарів деревини. Дошку потрібно тримати перпендикулярно до напряму руху різака. Вирізувати легше уздовж шарів деревини, важче — упоперек. Тут треба правильно тримати різак і водити ним у різних напрямках з неоднаковим нахилом.
Під час роботи треба стежити за тим, щоб своєчасно змінювати напрям руху різака, згідно з вирішуваним рисунком незалежно від напряму шарів деревини.
Скульптурна різьба
Описание: http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/de/Woodcarvings_of_cranes.jpg/280px-Woodcarvings_of_cranes.jpg
Описание: http://bits.wikimedia.org/skins-1.17/common/images/magnify-clip.png
Різьблені дерев'яні журавлі
Відмінна особливість — наявність скульптури — зображення окремих фігур (або груп фігур) людей, тварин, птахів або інших об'єктів. Фактично, є найскладнішим видом різьблення, оскільки вимагає від різьбяра об'ємного бачення фігури, почуття перспективи, збереження пропорцій. Окремим підвидом її вважається "Богородська різьба".
Різьблені меблі
Як і раніше, для різьблення використовують для своєї роботи одні і ті ж матеріали. Це масив горіха,вишніясена. Якщо необхідні твердіші породи, то підходять дубклен і бук.
Дуб дуже важкий в обробці, тому тонкі складні мережива з нього не роблять. Зате меблі і різьблення з такого дерева дуже довговічні. Вони можуть багато років знаходитися у ванній кімнаті, басейні, там де підвищена вологість.
Бук відрізняється сухою деревиною, яка може в процесі роботи сильно колотися і кришитися. Дрібне різьблення з буку зробити складно, тому його заздалегідь рясно змочують, а потім висушують. Різьблені меблі з цієї породи дерева необхідно обробити спеціальними захисними засобами проти вологи.
Клен буває світлих тонів. За якістю кленова деревина тверда і важка. Текстура клена трохи блищить, що прикрашає предмети інтер’єру зроблені з цього матеріалу. Клен, як і дуб, — ріжеться важко, але деревина клену схильна до хвороб. Тому клен не застосовується у виготовленні мебелі.
Евкаліпт це екзотичне дерево, при цьому тверде і міцне. Але його головною перевагою є те, що евкаліпт містить в собі велику кількість ефірних масел, тому він невразливий для комах-шкідників. Так само ця порода дерева настільки товста, що дозволяє робити з неї крупні предмети інтер’єру. Кольори деревини евкаліпта різноманітні, тому різьблені меблі із деревини цієї породи дуже ціняться.
Палісандр — це деревина незвичайного кольору. У стовбурі одного дерева може бути присутньою деревина червоного, коричневого і чорного кольорів. Не зважаючи на свою красу, палісандр не підходить для виробництва меблів через м’якість його деревини. Проте часто використовується деревина палісандра для різьблених вставок в меблеві гарнітури, шкатулки, скриньки і т.д.

Вироби з дерева











Історія


Історія розвитку різьби по дереву[ред. • ред. код]


Дрібно-різьблені дерев'яні двері в мечеті Укба розташованої в місті КайруанТуніс
Найдавніші пам'ятки народного мистецтва на території сучасної України, що дійшли до нас, належать до епохи палеоліту (20 тис. років до н. е.). Це вироби з кістки, оздоблені різними геометричними мотивами. Їх знайшли археологи під час розкопок Мізинської стоянки на Чернігівщині. Предметів із дерева з тих далеких часів не збереглося. Пізніше почала розвиватися кераміка, ткацтво, художня обробка кістки, а потім і дерева.
Розкопки скіфських поховань дають уявлення про різноманітність видів і технік художньої обробки деревини, які були у скіфів. В давнину скіфи користувались дерев'яним посудом. Археологічні розкопки скіфських поховань свідчать, що скіфи спілкувались з іншими народами, вміли обробляти дерево на високому художньому рівні. Вони оздоблювали дерев'яні похоронні ложа багатокольоровими породами дерева.
У 12 ст. до нашої ери сармати, які витіснили скіфів, широко використовували колір у оформленні дерев'яних виробів. Скіфо-сарматський період і вплив античної культури грецьких міст Північного Причорномор'я сформували принцип художнього створення виробів, орнаментики, прийомів виконання та технік декорування. Поєднання реалізму з творчою фантазією, з підвищеною декоративністю, створення неповторної образної системи стали основою для творчої праці багатьох поколінь майстрів і утверджувались народною творчістю тривалий час.
Слов'яни вийшли на історичну арену на початку 1 тисячоліття до н. е. Вони займали територію між Дністром і Віслою. В 1 — 2 ст. н. е. на землях середнього Придністров'я, як свідчать археологічні знахідки, розвивається культура, за назвою місця знахідки, Зарубинецька.
У дохристиянський період відображались також уявлення стародавніх майстрів про магічні сили Землі та природи. Символічно зображувались Сонце, Земля, Кінь. Також був поширений геометричний орнамент із борозенок, ямок, штрихів. Уявлення про виникнення та побудову світу передавались у народній творчості у вигляді геометричних фігур-символів, зображень тварин і частин їхнього тіла — голови, ніг.
Літописець Нестор у 10 ст. зазначає наявність розвиненої дерев'яної скульптури, за його свідченням Київський князь Володимир поставив у княжому дворі Перуна дерев'яного. Після прийняття християнства на Русі (989 р.) дерев'яних ідолів топили у річках. З часом розвивались токарні роботи, довбання, різьблення. Це засвідчує знайдені залишки дерев'яних мисок із Райковецького городища на Житомирщині і в інших районах України.
Токарні вироби прикрашали художнім розписом, що засвідчують зображення на мисці 12 ст. із Києва. Майстри Русі працювали в різних стилях. У кожному регіоні художня обробка дерева мала стилістичні особливості. Вироби відрізнялися формами та прикрасами. На виробах майстри зображали фантастичних звірів, міфічних птиць.
Татаро-монгольська навала затримала розвиток ремесел, знищила численні їх досягнення. Центри ремесел переміщуються з Києва, Чернігова та інших міст Галицько-Волинської землі. Ця земля менше потерпіла від монгольської навали. Під час князювання Данила Галицького художні ремесла, у тому числі й деревообробка, досягають значного розвитку. В середині 13 ст. зароджуються міста ЛьвівХолм і Галич, будуються численні фортеці.
Для художньої обробки дерева у 14 — 18 ст. характерні такі напрями: виготовлення побутових предметів, знарядь праці, засобів пересування в домашньому виробництві. Ремісничі цехи та мануфактури беруть участь у декоративному оформленні церков, предметів культу. Створюють набійні дошки для вибивання узорів на тканинах, пряникові дошки, меблі для різних верств населення.

Церква Святої Трійці (Жовква). Царські врата. Різьблення Ігнатія Стобенського. Поч. 18 ст.
На першому етапі становлення українського мистецтва (14 ст. — перша половина 16 ст.) з'являються специфічні ознаки художньої обробки дерева. Майстри споруджують палаци, церкви, прикрашаючи їх пишним різьбленням. В орнаментиці з'являються мотиви листків аканту, квіток, виноградних лоз і грон, серед них зображають щасливих янголят.
Меблі цієї доби відрізняються гармонійністю античних пропорцій, прикрашаються пишним різьбленням, інколи розписом, накладними точеними профілями. Використовуються різні види дерева. Меблі складні за силуетом, масивні, щедро декоровані різьбленням або інкрустацією. Стіни оббивають тканинами, двері роблять із цінних порід дерева, стелі прикрашають золоченими орнаментами.
В середині 18 ст. відповідно до стилю рококо меблі набувають більш полегшених форм. Основним елементом орнаменту є роскайль, інтер'єр полегшується, стає просторішим внаслідок оббивки стін шовком світлих тонів. Інколи стіни фарбували у світлі тони, прикрашали ліпним орнаментом.
У творчості народних майстрів-меблярів переважали прості форми. Такою була потреба соціального замовника-селянина, міщанина. Часто кращі кріпосні майстри оформляли палаци і замки магнатів. Вони прикрашали будови тригранно-виїмчастим різьбленням, рельєфним різьбленням.
У 18 — 19 ст. остаточно формуються центри народного мистецтва — народні художні промисли. Після 1861 року народні промисли одержують подекуди новий творчий розвиток. Їх центри: Полтавщина, Київщина, Гуцульщина, Поділля, Лемківщина, де формується своя стилістика оформлення, характер орнаменту, прийоми виконання.
В архітектурно-меблевому виробництві різьбленням прикрашають балки-сволоки, стовпці, столи, лави, скрині у Західних областях України, а також вибійчані дошки прикрашали рослинним орнаментом.
У 1878 р. відкрилося губернське ремісниче училище в Полтаві з токарно-столярним відділенням. Училище підготувало чимало різьбярів.
На Західних землях формується гуцульський стиль художньої обробки дерева. Своєрідність його у поєднанні плоского різьблення з тригранно-виїмчастим, з особливою манерою композиційної побудови орнаменту, форми виробів, прийомами виконання, інструментами. Тут дуже виявлені етнографічні особливості.
У 1890-х роках ученими дослідниками проводиться значна робота щодо вивчення народної творчості, відродження забутих або занедбаних ремесел. У губерніях створюються відділи мистецтва і промислові кооперації, в яких об'єднуються сільські і міські майстри, організовуються виставки, що сприяють підняттю престижу народної творчості.
На початку 1920-х років створюється художньо-промислові школи в Києві, Харкові, Полтаві, Переяславі. З другої половини 1920-х років на виставках разом з досвідченими майстрами активну участь бере молодь.
В 1930–1940 роках змінюються естетика, зміст і призначення виробів художніх промислів. Вони зазнають сильної ідеологізації, натиску влади. У виробах основна увага приділяється декору державно-політичного змісту, який витісняє традиційну естетику і практичність. Задані «зверху» тематика і стилістика, по суті, відривали промисли від народних традицій. Ця тенденція зберігалася в «народному» мистецтві довгі роки.
У 1934 році організована Українська художньо-промислова спілка, яка очолює артілі — кооперативні об'єднання художнього виробництва. У Дніпропетровськувідкривається школа декоративного розпису. Активно й швидко розвивається народне мистецтво України в передвоєнний час.
В післявоєнний період відроджується художня обробка дерева, особливо в західних областях України. Відновлюється робота в артілі «Гуцульщина» в Косові, ім. Л.Українки у Львові, у Чернівецькій області, відкриваються училища декоративно-ужиткового мистецтва. В 1946 р. у Львові відкривається перший в Україні інститут декоративного і прикладного мистецтва (нині Львівська академія мистецтв). Наприкінці 50-х років художні артілі переорганізовуються у державні підприємства, які підпорядковуються Міністерству місцевої промисловості.
Народне мистецтво знаходить широке застосування в дизайнерських розробках у сфері побуту, праці, виробництва меблів, оформленні житла та виробничого середовища.