Для виконання гуцульського різьблення робоче місце — верстак або стіл, де зберігається інструмент, пристрої, добре освітлене природно або штучно. Для гуцульського різьблення та інкрустацій використовують переважно тверді породи дерев — груша, бук, клен. Виготовляють вироби столярним або токарним способом. Столярні вироби мають мідні з'єднання прямим відкритим шипом, на відкритий "ластівчин хвіст" і додаткові скріплення. Вироби вирівнюють, шліфують, інколи лакують, полірують, якщо різьблення будуть виконуватись після оформлення. Наносять орнамент за допомогою циркуля, кутника, малки, ярунка, рейсмуса. Більшість майстрів намагається робити закінчений ескіз малюнка на папері, а потім на виробі викреслюють його шилом, циркулем.
Елементи та мотиви орнаменту:
В орнаментиці використовуються стародавні солярні знаки "сонечко", "зірочки"; характерні для розпису писанок; мотиви природних рослинних форм: "дерева", "колоски" — мотиви неживих предметів. Залежно від характеру різьблення елементи та складні з них мотиви можна поділити на чотири групи, які виконуються:
1) гравіруванням або контурним різьбленням: лінії, "сходинки", "кривульки", "січені зубці", "кільчасте письмо";
2) плоским тригранно-виїмчастим різьбленням і заглибленням, основними мотивами орнаменту, як "зірочка", "сливки", "кривульки";
3) нігтеподібним різьбленням: "жолобки", "копитця", "заячі вушка", "гадючки";
4) колом з'єднаним із квадратом або прямокутником і колом, складених з окремих елементів орнаменту: "ружа", "косиця", "кочело", "сонечко".
Для тієї, чи іншої форми прикрашення виробу потрібно підібрати відповідну їй групу мотивів. Для круглих форм основними мотивами композиції вибирають четверту групу. Для прямокутних і квадратних форм більше підходять мотиви орнаменту другої групи. Мотиви першої і третьої груп використовують як допоміжні у декоративних поверхнях.
Центральна частина композиції виконується крупнішими мотивами орнаменту. На плоских полях мотиви розміщують переважно симетрично, а круглих — ритмічно. Композиція — індивідуальна творчість, у якій кожний проявляє себе в своє розуміння завдань, фантазію і культуру.
Плосковиїмчасте різьблення
Плоско виїмчасте різьблення характеризується тим, що його фоном є плоска поверхня виробу, який прикрашається або заготовки, рисунок створюють різної форми заглиблення. Найнижчі точки рельєфу розташовані нижче рівня поверхн,і яка прикрашається, а верхні точки знаходяться на її рівні. В залежності від форми виїмок і характеру рисунка плоско- виїмчасте різьблення може бути геометричним або контурним.
Геометричне різьблення – один із самих давніх видів різьблення по дереву. Воно виконується у вигляді двох –, трьох -, чотирьохграних виїмок, які створюють на поверхні узор з геометричних фігур – трикутників, квадратів, окружностей.
В давні часи кожна геометрична фігура і різноманітні поєднання мали своє символічне значення. Так, розетка з проміннями є символом сонця. Йшли століття, розвивалися поняття про красу, геометричні елементи складалися орнаментом. Із найпростіших виїмок, які виконувались одним інструментом (косячком), майстри - різьбярі навчились створювати багаті узори, які застосовували для оздоблення предметів домашнього ужитку.
Пізніше з розвитком техніки різьблення і появи нових інструментів, в геометричному різьбленні з’явилось скобчасте різьблення, яке виконується напівкруглими стамесками, вони збагатили композиції орнаментом.
Геометричне різьблення вигідно відрізняється від інших видів різьблення великим різноманіттям прийомів художнього оформлення деревної поверхні. В той же час це різьблення не складне у виконанні і не потребує в порівнянні з рельєфним спеціальних знань, теорій, рисунку, складного набору інструментів. Його перевага також - невелика глибина різного рисунка, яка не порушує композицію самого виробу.
Контурне різьблення
Контурне різьблення характерне неглибокими тонкими, двогранними виїмками, які проходять по всьому контуру рисунка. На відміну від геометричного в контурному різьбленні використовують головним чином образотворчі мотиви: листки, квіти, фігурки тварин, птахів. Зображення яке виконане контурним різьбленням, подібне на гравірований рисунок, лінії його різкі, жорсткі, гра зі світлом майже відсутня. Контурне різьблення використовують частіше в поєднанні з іншими видами різьблення – геометричним, плоско - рельєфним, а також розписом. Інколи різьблення використовують для виконання на дереві декоративного панно.
При виконанні контурного різьблення використовують не тільки ніж косячок, але і різні стамески. Техніка контурного різьблення вимагає від виконавця великої уваги, вільного володіння інструментом і високого художнього смаку.
Плоскорельєфне різьблення
Плоскорельєфне різьблення має декілька різновидів: різьблення з заокругленими формами; різьблення з подушковим фоном; різьблення з підібраним фоном(вибраним) загальними прикметами для них є невисокий умовний рельєф який розміщений в одній плоскості на рівній поверхні, що прикрашається. Плоскорельєфне різьблення є ніби перехідним видом від контурного до рельєфного.
Заокруглене різьблення, так як і контурне, виконують у вигляді двухграних виїмок по контуру рисунка, але виїмки ріжуть більш глибокими, а її грані заокруглюють. Як правило, зі сторони форм орнаменту виїмки ріжуть і заокруглюють крутіше, а зі сторони фону більш полого.
В деяких випадках фон заокруглюють так, що він ніде не залишається плоским. Такий фон називають подушковим, а різьблення – закругленим подушковим фоном. По техніці виконання, зовнішнім виглядом і призначені це різьблення мало чим відрізняється від звичайного заокругленого різьблення.
Плоскорельєфне різьблення з вибраним фоном виконують так само , як і звичайне заокруглене. Форма орнаменту залишаються плоскими, а краї форм круто заокруглюють. Фон в цьому різьблені вибирають на невелику глибину. Орнамент ніби лежить на рівній плоскості. Гра зі світлом тут дещо багатша ніж заокругленому різьблені, але також невелика тому прорізне різьблені виконують в основному на дрібних предметах, і обробляють поліруванням.
В розвитку плоскорельєфне різьблення велику роль зіграла так звана (абрамцево – кудринське різьблення), яка виникла в кінці XIX ст. в підмосковному маєтку Абрамцево, де була організована майстерня різьблення по дереву. Багато майстрів ,які працювали і навчались в Абрамцево, жили в сусіднім селі Кудрино, тому різьблення отримало назву абрамцево – кудринське.
Рельєфне різьблення
Рельєфне різьблення виконують шляхом підрізки плоского орнаменту, залишеного на заглибленому фоні, і пророблення форм на поверхні цього орнаменту. Рельєфне різьблення майже не має плоскої поверхні. Форми орнаменту виявляються рельєфом різної висоти.
Розрізняють барельєфне різьблення – різьблення з низьким рельєфом і горельєфним різьбленням – з більш високим рельєфом, який яскравіше виражений і має багатшу гру зі світлом.
Рельєфне різьблення відрізняється більшою виразністю і декоративністю. В минулому його широко застосовували для прикрашення інтер’єрів – стінних панелей, фільонки дверей, а також меблів. В сьогодення рельєфне різьблення використовують для оздоблення інтер’єрів. Рельєфне різьблення застосовують і при виготовлені сучасних художніх меблів: на спинках стільців, меблях у вигляді накладних декоративних елементів.
Прорізне різьблення
Прорізним називається різьблення у якому фон видалений. Прорізне різьблення може виконуватись як в техніці плоско рельєфного різьблення ( з плоским орнаментом ), так і в техніці рельєфного різьблення. Плоске прорізне різьблення не рідко застосовувалось для прикрашення старовинних меблів.
Фон в прорізному різьбленні видаляють лобзиком. Так як ця операція може бути механізована, пропилене різьблення знаходить застосування при серійному виготовлені меблів.
Прорізне різьблення з рельєфним орнаментом називають ажурним. Таке різьблення широко застосовувалось для прикрашення меблів стилю бароко і рококо в кінці 17-18 ст. Виконання такого різьблення вимагає високої майстерності.
Інколи прорізне різьблення приклеюють до дерев’яної основи. В цьому випадку його називають накладним або наклеєним.
Немає коментарів:
Дописати коментар